Як продати жир: геніальний кейс популяризації бекону

Історичний контекст

Інтенсифікація тваринництва та промислова переробка свинини призвели до значного збільшення виробництва м’яса. Коли виробництво випереджало локальний попит, виробники шукали способи реалізувати надлишок — переробка в бекон, консерви, ковбаси та інші продукти дозволяла додати вартість і знайти нові канали збуту

Давні витоки: соління у Китаї та поширення в античності

Найраніші згадки про соління свинячого брюха сходять до давнього Китаю (приблизно 2-е тисячоліття до н.е.), де методи засолювання й копчення використовувалися для тривалого зберігання м’яса. Ці практики згодом поширилися через торгівлю та завоювання — у грецькій і римській кулінарній традиції вже були назви й способи обробки частин свині, близькі до сучасних способів приготування бекону.

Середньовіччя: бекон у побуті Європи та етимологія

У середньовічній Європі термін «bacon» (бакон, бекон) використовувався ширше і позначав свинину загалом; практики засолювання і використання свинячого жиру були буденні для селян. Саме в цей період формувалися регіональні варіації (наприклад, англо-саксонський back bacon проти континентального «стрикей»), і слово «bacon» походить із старонімецьких/старофранцузьких коренів. Ці традиції заклали кулінарний контекст, у якому продукт згодом набуде нового економічного та культурного значення

XIX століття: індустріалізація, «Porkopolis» і масштабна переробка

Індустріалізація харчової промисловості і розвиток транспортних мереж призвели до центрулізації переробки свинини. Приклад — Цинциннаті, яке в XIX столітті отримало прізвисько «Porkopolis» через концентрацію бійень і пакувальних підприємств: там досконалили методи маринування, упаковки в бочки та організували великі ринки експорту свинини. Масове вирощування «corn-hog» (практика відгодівлі свиней кукурудзою) також підвищило продуктивність і створило надлишки, які потребували реалізації у вигляді бекону, солонини й інших виробів.

20 століття: маркетинг, стандартизація сніданку й масова культура

У 1920-х роках виробники прагнули підвищити попит на бекон у мирний період після Першої світової. Відомий кейс — Beech-Nut, що звернулася до піарника Едварда Бернейса; його кампанія з «лікарями, що рекомендують ситний сніданок».

Кейс Beech-Nut

У 1920-х роках компанія Beech-Nut Packing Company (великий виробник харчових продуктів того часу, зокрема бекону) стикнулась із зниженням попиту на бекон. Для вирішення цієї проблеми вона звернулася до Едварда Л. Бернейса — одного з піонерів сучасних PR, який широко використовував психологічні підходи і авторитетні джерела для формування громадської думки.

Бернейс провів дослідження споживчих звичок і дійшов висновку: у той період американці дедалі частіше снідали «легко» — кавою, соком, булочкою — замість ситного сніданку, що зменшувало попит на бекон. Стратегія полягала не в тому, щоб проводити традиційну рекламу продукту, а в зміні культурної норми — створити і закріпити уявлення, що «ситний сніданок» (бекон + яйця) корисніший і бажаніший.

Ключовий прийом Бернейса — залучення авторитетів як інструменту переконання.

Він розіслав запит лікарям і зібрав значну кількість відповідей на підтримку тези, що ситний, багатий на білок сніданок є кращим для здоров’я, ніж легкий сніданок. Отримані «медичні» висновки були поширені в газетах і публічних матеріалах, створюючи видимість незалежного професійного консенсусу на користь бекону. Цей прийом — «експертна легітимація» — був центральним у кампанії. ʼ

Сам Бернейс публічно розповідав про цей кейс як про ілюстрацію ефективності PR: він пояснював, що змінив соціальні звички через роботу з «експертними» повідомленнями і пресою. Водночас сьогодні методи оцінюють критично: підкреслюють маніпулятивний аспект (створення враження «наукової» підтримки для комерційної мети) і етичну межу між інформуванням та навіюванням.

Ключовий перелом стався завдяки масовому PR: виробники замовляли дослідження й організовували публічні звернення лікарів, які нібито підтверджували користь ситного сніданку. Такий підхід перетворив бекон і яйця на «здоровий» початок дня в уявленні споживачів і сформував міцну асоціацію між продуктом і культурною нормою. Ця тактика — класичний приклад маніпуляції репутацією через експертність.

Після Другої світової війни подальша стандартизація, масові супермаркети та реклама закріпили бекон як буденний і бажаний продукт харчування.

У 1980–2000-х роках бекон пережив новий підйом: дієти з низьким вмістом вуглеводів зробили жирні продукти більш прийнятними, а мережеві ресторани й фастфуд додали бекон у бургери та сендвічі. Одночасно гастрономічні експерименти привели до появи бекон-соусів, закусок і спеціальних страв, що посилило асоціацію бекону з інновацією в їжі.

Психологія смаку і маркетинг

Чому бекон «працює» на рівні смаку

Успіх бекону починається з фізіології та хімії смаку. Під час смаження на поверхні відбувається реакція Майяра — утворюються ароматичні сполуки (певні азотовмісні та вуглеводневі похідні), які дають «смажений», карамелізований, димний аромат. Разом із сіллю і жирністю це створює інтенсивний сенсорний сигнал:

• сіль посилює смакові відчуття і апетит;
• жир переносить ароматичні молекули і дає відчуття «ситності»;
• хрустка текстура активує соматосенсорні рецептори й підсилює приємність через контраст (м’яке всередині — хрум зовні)

Це поєднання — «смаковий трикутник» (сіль/жир/хрум) — дуже ефективно стимулює допамінергічну систему, тобто повертає споживача за повторною винагородою.

Психологічні механізми, які посилюють вплив смаку

1. Умовні рефлекси і асоціації: ранні рекламні кампанії зв’язали бекон зі «ситним сімейним сніданком», що створило культурну умовну рефлексію — при вигляді бекону люди очікують ситності й комфорту.
2. Ностальгія: бекон асоціюється з дитячими або повоєнними сімейними ритуалами, що викликає емоційну прихильність.
3. Соціальна ідентичність: бекон часто позиціювали як «справжня» або «мужня» їжа — це дає можливість ідентифікуватися через продукт.
4. Hedonic framing: позиціонування як «насолода зараз» (підсилює імпульсивні покупки).
5. Концентрація сенсорних підказок: запахи і хрускіт у рекламі/вітринах миттєво пробуджують апетит, навіть якщо продукт неактуальний.

PR і класичні маркетингові прийоми

• Авторитет і експертність: використання лікарів або дієтологів у повідомленнях (історичний приклад — кампанії, що рекомендували ситний сніданок) формує довіру й знімає перешкоди до купівлі.
• Ритуалізація: створення «сніданкового ритуалу» (бекон + яйця) переводить епізодичну покупку в звичку.
• Масова доступність: стандартизація і упакування роблять продукт зручним — це знижує розумове навантаження на вибір.
• Експансія в категоріях: бекон як інгредієнт у соусах, снеках, десертах — ширша присутність підвищує частоту контакту та проникнення в культуру.
• Мемізація і гумор: інтернет-культура перетворює продукт на символ — це безкоштовне поширення бренду.

Бекон став успішним продуктом не лише через смак, а через грамотне поєднання сенсорної привабливості і маркетингових тактик: умовні асоціації, авторитетні меседжі, ритуалізація споживання і мультиканальна присутність. Для сучасних брендів урок — працює не тільки «сам продукт», а вся екосистема сенсорних і культурних підказок навколо нього.