Апсайклінг із душею: екологія, стиль і сенс у VIDCHU1

Бренд VIDCHU1 — це не просто апсайклінг. Це практика обережного дотику до історії. Це одяг, який існує на перетині емоції, функції та символу. Тут немає випадкових ґудзиків. Кожна річ — як діалог із тілом і душею.

У час, коли мода продукує тонни відходів щосекунди, вторинна переробка — це не тільки тренд, а й відповідальність. Перешивати — не означає брати щось зламане. Це означає переосмислювати.
Бачити красу в тому, що вже було. Давати речам друге життя, не зменшуючи їх цінності. Навпаки — додаючи їм глибини.

Апсайклінг — це не про «зекономити».

Це про вибір: на користь планети, на користь свідомого тіла, на користь сенсу. І важливо говорити про це відкрито — без сорому, без знецінення.
Одяг із минулого не означає щось застаріле. Це може бути найсучасніший акт любові — до світу, до себе, до свого досвіду.

Ми поговорили з засновницею VIDCHU1 - Мариною Чуй - про її шлях, процес, про людей, які обирають такий одяг — і про те, чому сьогодні важливо не тільки носити, а й відчувати.

Марино, розкажіть в 3 реченнях про себе? Коли почали думати про екологічні підходи?

Я з дитинства спостерігаю за створенням різних речей з вторинних матеріалів, оскільки це хоббі мого батька, але я завжди дивилась на це з боку економії, а не екології. І ось тільки три роки тому, коли я створила бренд vidchu1, я подивилась на вторинне використання під іншим кутом. З кожним роком важливість екологічного підходу росте в мені, але на початку мого творчого шляху використання чогось старого для пошиття чогось нового - це було більше про економію на матеріалах.

Момент, який надихнув на створення свого бренду з вторинної переробки

Усвідомлення, що це те, що я вмію і те, що я хочу поширити.

Що було першим — бажання створити одяг з вторинних матеріалів чи потреба поділитися сенсами?

Першим було бажання творити

З чого для вас починається створення одягу — з матеріалу, образу чи емоції?

Завжди по-різному, частіше з матеріалу, з цікавого фасону речі, яка потребує переробки, з моменту, коли береш до рук дві речі і вже малюється поєднання цих речей в одне творіння. 

Як ви обираєте речі, які будете трансформувати? Вони вас «кличуть» чи ви бачите у них потенціал?

Наразі в мене в шафах стільки речей, які колись «кликали» мене, деякі «кличуть» вже два роки, тому зараз я стараюсь робити щось з ними, навіть якщо вони не приваблюють мене так, як колись. Насправді, всі речі мають потенціал бути перешитими в щось нове і цікаве, в цьому і ідея.

Чи є для вас різниця між апсайклінгом і просто перешиванням?

Напевно, просто перешивання - це те, чим я займалася на початку, як тільки сіла за машинку, а саме - спроба пошити щось, не витрачаючись на матеріали. А апсайклінг - це вже ідея зробити свій вклад у екологію.

Чи буває, що річ «не дається» — і як ви з цим працюєте?

Часто буває таке, є варіант просто дати їй полежати в шафі, якщо вже пошиття викликає негативні емоції, але 90% вірогідність, що я не повернусь до неї, інший варіант - банально подивитись на неї під іншим кутом, перевернути, покрутити, рандомно порізати, одягнути як топ, якщо це спідниця.

Чи відчуваєте ви позитивні зміни, працюючи з вторинною переробкою?

Я відчуваю, що мінімально допомогла в екологічному плані і завдяки тому, що є хоч якісь заохочені люди, я можу продовжувати працювати з вторинною переробкою і реалізовувати ідеї, які в подальшому принесуть ще більше користі.

Ваш стиль ні на що не схожий. Хто або що сформувало вашу візуальну мову?

Я думаю, найбільший вклад зробили  батьки, тому що завжди давали мені простір для творчості, що породило в мені відсутність страху помилитись, на це також вплинула повномасштабна війна, яка додала  усвідомлення того, що треба просто робити, саме зараз, не відкладати і ні в якому разі не боятись експериментувати.

Чи бачите ви позитивну тенденцію і активність людей купувати речі вторинної переробки?

На щастя, бачу. Сподіваюсь зробити більший вклад для популяризації.