Не про тренди, а про відчуття себе: розмова зі стилісткою Дариною

Дарині 27 років, вона народилася і виросла в Черкасах, потім переїхала в Одесу і у 2015 році отримала там вищу юридичну освіту (закінчила факультет підготовки слідчих для органів внутрішніх справ). Близько 7 років працювала копірайтером, тому що, за словами Дарини: “завжди виходило гарно писати прозу, писати вірші в школі, я це все дуже любила, тому велику частину свого нинішнього життя я присвятила саме копірайтингу”. І от власне працюючи копірайтеркою, Дарина вже писала на тему моди, стилю, персонального стилю, історії моди, “тому що мене це впирало дуже сильно…”

Сьогодні Дарина поділиться своєю історією ведення стильного блогу, розкаже, чи будувала вона стратегію, як справляється з хейтом, що її надихає і поділиться порадами щодо проявлення себе через одяг та стиль

Дарино, з чого почалась ваша історія, повʼязана зі стилістикою?

Я вже записала повноцінне відео на свій YouTube про це, але якщо коротко: я просто в дитинстві дуже любила "залипати" на передачі з перевтіленнями і мені дуже подобалось дивитися, як змінюються люди, як вони трансформуються, в залежності від того одягу, який їм обирають, який макіяж роблять, яку зачіску пропонують.

І найбільше я загорілася ідеєю “робити з людьми те саме”, коли на телеканалі ТЕТ вийшла передача «Моду народу». Я тоді, мабуть, в середній школі вчилась. І тоді я чітко зрозуміла, що мені дуже хочеться працювати саме в цій сфері і створювати такий вау-ефект для людей. 

Також я трохи спостерігала за жінками з оточення, які в сорок років вважали, що вони не гарні і куди їм взагалі ті красиві речі, є тепер набагато важливіші потреби. З цими переконаннями жінки відчували себе нещасливими, тому що вони навіть не знали, наскільки красивими вони є. Вони цього ніколи не відчували і їм ніхто не міг дати раніше можливість себе відчувати на висоті. Тому мені захотілося давати жінкам от саме ці відчуття, власної повноцінності, якісної самоцінності і краси.

Коли ви зрозуміли, що хочете вийти за рамки “діректу” і комунікації з клієнтами та почати будувати блог, комʼюніті, де будете ділитись своїм поглядом на стиль?

До мене клієнти прийшли з блогу, а не навпаки. Я почала вести блог і транслювання моїх думок, моїх позицій дозволило мені розвиватися як стиліст, тому що, насправді, я починала блог, тримаючи себе в рамках (дивлячись назад, я розумію, що там не було ніякого розкриття, там не було в мені як в спеціалісті нічого особливого, за чим би хотіли йти люди).

Паралельно в цьому процесі я проходила особисту терапію, і цей розвиток відбувався одночасно: терапія, блог і, власне, моя комунікація з клієнтами. Але я вважаю, що саме моя сміливість, зокрема висловлювати те, що я думаю, можливо, навіть всупереч поширеним думками, поширеним тезам, дозволили мені отримувати клієнтів і отримувати довіру людей. Можливо саме мої позиції, мої думки, які я транслюю в своєму контенті, дозволяють людям відчувати себе комфортно, в тому плані, що я не буду їх "брати в рамки", оцінювати, засуджувати. Я абсолютно відкрита і в цій відкритості вони, власне, вбачають гарантію своєї емоційної і гардеробної безпеки

Як ви будували свою контент-стратегію на старті і що працює для вас сьогодні?

На початку я не будувала жодну стратегію і, в принципі, скажу чесно, в мене її немає і досі.

Більшість контенту, який заходить – він ситуативний та емоційний.

Приклад: я потрапила в ситуацію, яка мене зачепила, яка мене тригернула, я про це подумала і зробила відео. Або коли я побачила ролик про “модніца чи колхозніца”, мене прямо це дуже вивело і я вирішую, що треба записати відео про це, тому що це не окей. І дуже часто це просто інтуїтивно, ситуативно, коли мені хочеться щось зробити, коли мені хочеться якось виразити думку. 

Так само, моя рубрика, де я подаю ідеї стилізації або використання одягу, який, наприклад, загейтила стилістка в своїх відео, або, наприклад, коли мені присилають люди фотографії речей, які вони хочуть носити, але вони не знають, що з ними робити. Все було абсолютно спонтанно, без плану. Це просто життя, скажімо так, і ідеї приходять, мені здається, просто в потрібний момент і зі своїми людьми я опиняюся на одній хвилі. Мені здається, що я вмію відчути своїх глядачок і глядачів і дати їм саме те, що потрібно.

Які теми або формати найбільше "залітають" у вашій ніші?

Найбільше залітають формати огляду на непрофесійні поради стилісток. Буває, що залітають мої особисті роздуми, але я розумію, що це роздуми на досить таки складні, можливо, провокаційні теми, наприклад щодо ваги, засудження за розмір, чи те, що стосувалося “модніца чи колхозніца”, тобто, фактично, це навіть не обговорення, а такі гостросоціальні теми, які зараз людей дуже зачіпають. Також не погано працюють мої колажі, з тими стилізаціями одягу, який, наприклад, хтось розкритикував і “ списав”.

Знаю, що у вас раніше була класна екологічна ініціатива, коли будь-хто може віддати свій одяг в гарному стані і обрати для себе новий (той, який хтось теж вирішив віддати). Чи актуально це сьогодні і чи плануються надалі такі заходи? 

Так, ініціатива була, вона називалася “Своп”. Дуже її любила, обожнювала всією своєю душею і вважала, що це, насправді, дуже корисна історія і дуже мотивуюча для людей: почистити гардероб, позбавитись від непотрібного, розчистити трішки свій простір вдома, але при цьому і дещо оновити. Плюс це турбота про екологію і допомога тим, хто не може дозволити собі придбати цей одяг, тому що ті речі, що не розбирали – ми віддавали на благодійність. (здебільшого я відвозила в шелтер для жінок, які постраждали від домашнього насилля). Нажаль я цей проєкт уже закрила, просто тому що в мене немає ресурсу на його поширення, на його ведення, я завжди йшла в мінус. Зараз це важко розвивати адже я маю основну роботу, плюс контракт з ДФТГ, я працюю в ППО. 

На це потрібен час, ресурси і вмотивовані люди. Згодом я б задоволенням до нього повернулася, тому що я обожнюю цей проєкт, саму концепцію, і я б дуже хотіла цю культуру в Україні розвивати.

Що вас надихає: на нові образи, контент, ідеї для відео?

Мені здається, що мене надихає просто все в залежності від обставин. Іноді мене надихають інші люди, іноді мене надихає те, що я бачу на вулиці. Мене може надихати природа, музика. Мене можуть надихати якісь розмови або спогади. Для мене це більше про внутрішні відчуття і внутрішні асоціації. Тобто коли будь-що із зовнішнього середовища дає мені моє власне відчуття натхнення, тоді я класно можу працювати.

Мене можуть надихати і мої минулі роботи, наприклад, і відгуки жінок, які зі мною працюють, їхні фотографії, їхні щасливі обличчя. Тобто це залежить абсолютно від настрою, від обставини в яких я знаходжусь і що я власне відчуваю.

Дарино, ви доволі часто робите склейки з оглядами інших стилістів. Тож питання щодо хейту та сміливої сторони: чи легко знімати такі відео і як часто стикаєтесь з хейтом чи то від інших стилістів чи то від аудиторії?

Я з цим стикаюсь нечасто. Спершу це були просто коментарі від колег, мовляв, я кажу щось некоректне. Я пропонувала поговорити, пояснити — але все зводилося до фраз "це дешевить", без реального діалогу. Одного разу стилістка попросила видалити відео — я без проблем це зробила. Були ще 9 відео від однієї людини, але загальна реакція аудиторії показала мені, що я маю підтримку. Я завжди говорю не про людину, не про зовнішність чи вибір, а виключно про шкідливі поради та некоректні професійні підходи. Лише коли йдуть особисті напади в мій бік — я відповідаю тією ж мовою.

Я чітко розумію, що кажу. Наприклад, сьогодні клієнтка хотіла викинути приталений піджак, бо "оверсайз модно". Хоча піджак їй подобається і фізично комфортний. Виявилося, що вона просто намагається підлаштуватись під нав’язані норми "актуальності", які диктують ті, хто, на мою думку, навіть не хоче глибше розбиратись у темі.

Це субʼєктивна думка, яку видають за обʼєктивну експертну оцінку.

А я працюю з наслідками — з жінками, які приходять до мене з комплексами та страхами зробити щось “неправильно”. Я абсолютно нормально сприймаю конструктивну критику — я не безпомилкова, можу щось наплутати, не знати. Але коли починаються маніпуляції, агресія, образи — це вже інша історія. Загалом, підтримки та компліментів я отримую значно більше, ніж хейту. Але я розумію, що частина людей не зобов’язана погоджуватись зі мною чи підтримувати. Якщо їм ближча інша система координат — це їх вибір. Я просто працюю для тих, хто хоче іншого.

Якщо справа доходить до співпраці з брендами, кому ви відмовляєте? 

Поки що, я відмовила тільки в одній співпраці. Просто тому, що це було абсолютно не актуально, ні для мене, ні для моєї аудиторії. І насправді дуже часто бренди класно підходять до співпраці, вони пропонують подарунки і при цьому вони не просять нічого взамін. Я розумію, що це так само певна стратегія і певна тактика. Але на людському рівні взаємовідносин це спрацьовує класно. Тому що я отримую якісь речі в подарунок, я  їх ношу і мені хочеться зробити у відповідь приємно, зробити відмітку цього бренду. Єдине, що була ситуація, коли мені бренд написав, що ми хочемо зробити вам подарунок. Я така, ну, класно. Це був мій перший досвід, коли мені написали з таким формулюванням. А потім мені пишуть, а ми ще хочемо типу запросити вас на огляд, щоб ви зробили нам таке відео. І я розумію, що це по факту бартер, але вони це називають подарунком. Я так і не зробила те відео, я нічого не обрала собі на подарунок. Просто, тому що для мене це не зовсім зрозуміло, не зовсім прозора комунікація. 

Як перестати боятись проявляти себе через одяг і одягати те, що комфортно, а не трендове? 

Щоб почати проявляти себе, потрібно зрозуміти: хто ти, яка ти, навіщо, як і куди рухаєшся. Важливо мати внутрішню опору, не залежати від думки інших, навчитися сприймати критику, але не брати її за абсолютну істину. Гардероб не буде працювати, поки людина не усвідомить себе і не зрозуміє, як одяг має відображати її характер, стиль життя, емоційний стан. У різні періоди нам потрібен різний одяг — щоб проявитись, сховатись, адаптуватися — і важливо розуміти, яку функцію він виконує саме для вас. Найперше, що можна зробити — почати практикуватися. Без практики теорія не працює. Якщо страшно виходити в новому образі одразу на вулицю — спробуй вдома, в безпечному просторі, щоб просто звикнутись із собою в цьому.

Без чіткого розуміння себе неможливо скласти робочий гардероб.

Його не створити, спираючись на чужі думки чи тренди. Потрібно навчитися слухати себе й поступово практикувати, навіть удома, якщо страшно. А якщо складно проявитися публічно, можна взяти з собою когось, кому довіряєш — подругу, чоловіка, маму і попросити підтримати. Це справді допомагає переступити через страх і почати проявлятись.

Яку пораду ти дала б новому стилісту або контент-креатору, який хоче поєднати експертність і візуальну естетику в TikToк?

Новому стилісту я перш за все раджу розуміти власну цінність себе, як особистість. Розуміти цінність того, що цей крієйтор, або стиліст, несе для аудиторії. Тому що ці шаблонні історії, тренд, антитренд, актуально, неактуально, купляйте, не купляйте – це вже не працююча історія.

Якщо ви вже хочете заходити на ринок, я просто благаю, молю, прошу робіть це від любові до людей, від любові до власної справи. І від бажання надихати, від бажання слухати, дослухатися, ставати опорою і бути помічником. Мені в коментарях колись дівчина написала, що є люди, які йдуть в професію з любові, є які йдуть з ненавистю. І якраз ця історія з ненавистю прослідковується дуже часто у цих відео робіть так, а так, не робіть. А якщо ваш розмір більше S такого не купуйте, оце дешевить – все це не від любові. Знайдіть свою сильну сторону як особистості і зрозумійте, яким саме чином ця сторона зможе допомагати людям. І в цьому випадку все обов'язково буде класно