SMM, кураторство та work-life balance: чи можливо?

Сандро, розкажи з чого для тебе почався шлях в маркетингу?

Усе почалося у далекому 2017 році, коли серед безлічі професій я обрала ще малознайому для себе — маркетинг. Почула, що саме завдяки маркетологам ми купуємо все — і те, що хочемо, і те, чого навіть не планували.

Я вступила до Львівської політехніки на спеціальність «Маркетинг», де й розпочався мій шлях: дослідження, аналізи, практичні роботи, комунікація з аудиторіями, польові дослідження, креативи, медіаплани, робота з підрядниками. Серед усієї аналітики я відкрила для себе SMM — сферу, де поєднується творчість і стратегія.

Під час навчання я працювала адміністраторкою у студії краси, де домовилася вести сторінку салону як SMM-спеціалістка: створювала контент, публікації, формувала імідж. Згодом почала вести сторінки майстрів бʼюті-сфери — і зрозуміла, що хочу розвиватися саме в цьому напрямі.

Пізніше я приєдналася до виробництва кухонь у ролі SMM-менеджерки, де вже поєднувала онлайн- і офлайн-маркетинг, займалася PR, айдентикою та підвищенням впізнаваності бренду.

Паралельно я навчалася, отримувала стипендію, брала активну участь у житті університету й писала статті, зокрема про банківський маркетинг. Саме в банківській сфері я проходила практику та захищала свої дипломи. І так я вже понад п’ять років працюю в банку, поєднуючи це з роботою SMM-фахівчині для ресторану та кураторством.

З якими нішами ти вже встигла попрацювати і чи є для тебе табу в SMM?

Я працювала з нішами beauty, виробництвом кухонь і меблів, онлайн-бібліотекою, рестораторкою-шефинею у TikTok, а також у сфері HoReCa.
Особливо люблю роботу з ресторанами — там завжди є атмосфера, драйв і смачна мотивація (жартую, але частково правда).

Завдяки досвіду кураторства, я долучалася до створення стратегій для різних бізнесів: стоматологій, квіткових крамниць, пекарень, магазинів з електронікою, іграшками, товарами для тварин, ароматизаторами, ветклінік і психотерапевтичних центрів. Це дало мені змогу глибоко дослідити багато ніш.

Щодо табу у співпраці — не працюю з казино, «офісами», сумнівними брендами чи компаніями, що суперечать моїм цінностям. Моє табу в SMM — це нечесність, показ «глянцю без життя», робота без стратегії, нав’язування невідповідних трендів, плагіат і накрутки

Креатив чи стратегія: що на твою думку важливіше в розвитку будь-якого проєкту?

Це має працювати разом, синхронно, адже без креативу стратегія буде сухою й наповненою лише фактами, а без стратегії креатив перетвориться на хаотичні ідеї без конкретного напрямку.

Креатив — це емоція, те, що зачіпає увагу.

Стратегія — це шлях і логіка, які ведуть до цілі.

Навіть якщо це презентація стратегії клієнту, там має бути щось, що змусить слухати, приверне увагу й змусить цю увагу працювати на оповідача. Додавайте персоналізації, кольору, виділяйте головні фрази, додавайте елементи, близькі до теми. Ми ж усе робимо для людей, а не для роботів, тому варто додавати емоційності та людяності. У ресторані, коли з’являється певний інфопривід, я спершу бачу його візуально. Наприклад, вечір вина — спочатку народжується візуальна ідея, а вже потім під неї вибудовується шлях і стратегічна логіка.

Які чіткі межі або правила ти поставила для себе, щоб захищати особистий час від роботи?

Відразу я встановила для себе вихідні — суботу та неділю, без винятків. Це мій час для дому, друзів, догляду та відпочинку. Лише у виняткових випадках можу відповісти на термінові питання, але не проводжу зйомки й не вирішую серйозних робочих справ. Якщо є натхнення чи гарна погода — можу зняти контент, але це радше виняток, ніж правило.

У будні я працюю за сталим графіком з 9:00 до 18:00 (іноді до 20:00), повністю присвячуючи себе основній роботі та студентам. Також веду особистий блог — сприймаю це як частину своєї професії й дисципліни.

Раз на кілька місяців беру творчу відпустку хоча б на день, щоб перезавантажитися й поглянути на роботу з боку. А ввечері — я просто вдома, з чоловіком, без TikTok і Instagram, без аналізу контенту — просто звичайна користувачка, яка відпочиває.

Не можемо не запитати, як ти стала куратором в SMM&theCity?  Які виклики переборола?

Я вже рік на цій позиції. Зараз якраз завершився попередній потік студентів і починається новий. Усе почалося досить просто — я заповнила анкету на вакансію куратора, яку побачила в сторіз у Тані. За нею я стежила давно — як маркетологині мені було цікаво спостерігати за її розвитком, а згодом я навіть придбала її курс. Тож коли побачила оголошення про набір, вирішила спробувати, хоча було страшно: синдром самозванця, страх, що не вистачить досвіду тощо.

Анкета була детальна, і я старалася заповнити її максимально щиро. Не очікувала відповіді, але через кілька днів отримала позитивну — мені запропонували виконати тестове. Воно було досить ґрунтовне, я працювала над ним три дні й здала «на совість». Зрештою, мене запросили на курс, але тоді я мала інші офлайн-проєкти, тож відмовилася. Через три місяці команда Тані знову написала — і цього разу я погодилася без страху.

На початку було хвилювання: чи приймуть мене студенти, чи не знатимуть більше, чи сподобається мій голос. Але з часом і допомогою психолога всі ці страхи минули. Зараз я впевнена в собі, розумію цінність своєї роботи й знаю, скільки вона коштує.

Я зрозуміла, що експертність — це не статус, а процес. Якщо чогось не знаєш — це можна вивчити, знайти інформацію, розібратися й навчити інших. Саме так я працюю зі студентами: слухаю, адаптую підхід, пояснюю просто й зрозуміло. А ще показую, що сучасні інструменти, як-от ChatGPT, створені, щоб допомагати, а не заміняти людину.

Що особисто для тебе означає “бути куратором”? Як відрізняється ця роль від SMM ництва?

Для мене бути куратором — це значно більше, ніж просто допомагати студентам. Ця роль глибша й відповідальніша, ніж SMM-спеціалістка, адже я не лише виконую роботу, а передаю знання, інструменти та бачення, стаючи поруч із студентами на їхньому шляху становлення експертами.

У своїх проєктах я вже знаю, чого очікувати, а тут — кожен потік новий: різні люди, характери, досвід і темп. Моє завдання — знайти підхід до кожного, щоб навчання було комфортним, спокійним і результативним.

Бути куратором — це бути терплячою, впевненою, натхненною та підтримувальною. Це про емпатію, але без переходу особисті межі. Якщо хтось губиться чи вагається, я допомагаю перетворити це на дію — бо саме дії рухають уперед.

Також важливо дивитися на все очима студента. Не з позиції «експерта, який усе знає», а з позиції людини, яка щойно вчиться. Потрібно ставити собі запитання: чому це може бути незрозуміло, як пояснити простіше, ближче, людяніше.

Бути куратором — це про допитливість і гнучкість, адже неможливо знати всі ніші чи стратегії. Це про підтримку, присутність і довіру. Протягом трьох місяців ми разом долаємо шлях — і я буквально “веду студентів за руку”, допомагаючи впевнено входити у нову професію.

Як ти визначаєш, що твоє кураторство «працює»? Які KPІ важливі?

Якщо говорити експертно, існують певні показники, за якими можна оцінювати мою роботу як куратора. Це, зокрема: відсоток залучених студентів у навчання, середній час перевірки робіт, кількість студентів, які дійшли до кінця курсу, відсоток студентів, які покращили результати після мого фідбеку.

Також я враховую кількість повідомлень від студентів — у груповому чаті чи особисто, їхні запити та активність протягом курсу. Важливо відслідковувати, чи залишаються студенти з куратором до кінця, адже бувають випадки, коли студентам потрібна зміна куратора (в моєму досвіді такого не було).

Я також оцінюю якісні показники: розвиток студентів протягом курсу, глибину їхніх питань, рівень самостійності. Деякі студенти швидко схоплюють матеріал і виконують завдання на високому рівні без постійного фідбеку.

Щодо комунікації: відповідаю студентам протягом 2 годин на питання, а у глобальних випадках — протягом 24 годин. Важливо, щоб студенти не боялися проявляти активність і могли впевнено сказати, що зрозуміли тему. Моя головна мета — щоб студенти отримали якісні знання і були впевнені у своїх навичках.

Які практичні ритуали або звички допомагають тобі відновлюватись після інтенсивних періодів роботи?

Важко знаходити баланс у всьому, але я поступово знаходжу свої способи. Якщо відчуваю сильну втому, просто добре відпочиваю — сплю, дивлюся серіали і відволікаюся від роботи. Коли є нагромадження стресу, їду додому або до села, проводжу час із батьками, забуваю про телефон і соцмережі.

У Львові люблю прогулюватися парками, підніматися в гори або просто насолоджуватися часом із собою, читати книги — зараз, наприклад, почала перечитувати «Гаррі Поттера». Для перезавантаження я також заповнюю блокнотики: планую, розписую завдання до дрібниць, обожнюю робити це письмово, а не в комп’ютері.

Хочу додати до рутини пілатес і йогу: йога допомагає врівноважити думки, а пілатес — активізувати тіло, бо більшість часу я проводжу сидячи. Працюю з психологом і часто записую ідеї та плани, щоб вивільнити мозок від зайвих думок і зосередитися на важливому.

Люблю відвідувати різні лекції і бранчі, дізнаватися щось нове, спілкуватися з людьми, слухати їхній досвід — це мене надихає і допомагає рухатися далі. У житті у мене амбітні цілі: створити сім’ю, подорожувати, купити авто, а професійно — стати head of marketing. Мене надихає знайти те, що буде мене палити і мотивувати інших.

Що б ти порадила SMM-початківцям, які сьогодні починають свій шлях в маркетингу?

Ось кілька порад, які я застосовую, щоб стати класним експертом у своїй ніші:

1. Не боятися проявлятися. Говоріть про те, що вмієте, знаєте і готові ділитися — якщо про це не сказати, ніхто не дізнається.
2. Не гнатися за всім одразу. Якщо обрали СММ, вивчайте його глибоко, досліджуйте всі напрямки і постійно вдосконалюйтеся.
3. Вчитися на практиці. Кожне нове знання одразу застосовуйте на своєму проєкті — крок за кроком це перетворюється на реальні результати.
4. Не порівнювати себе з іншими. Не всі починали з глибоких знань, і не варто боятися показувати, що щось ще не знаєте. Сьогоднішні ваші дії приведуть вас туди, де інші будуть дивитися на вас із захопленням