Ейджизм, надкваліфікація та сексизм в роботі: що з цим робити

^‍Що таке ейджизм?

Ейджизм — це дискримінація або упереджене ставлення до людей через їхній вік. Найчастіше цей термін використовується щодо старших людей, коли їм відмовляють у роботі, можливостях навчання, кар’єрному рості чи навіть соціальній активності через те, що вони “занадто старі”. Але іноді він може проявлятися й щодо молодих людей, якщо їх вважають “недосвідченими” або “незрілими”.

Приклади ейджизму:

• Роботодавець відмовляє людині 55+ через “вік”, хоча вона має необхідні навички.
• Молодого спеціаліста не беруть на відповідальну позицію через “молодий вік”.
• У рекламі показують лише молодих людей як “успішних” чи “красивих”, натякаючи, що старші менш цінні.

Ейджизм на українському ринку праці

В оголошеннях про вакансії роботодавці часто фактично вказують вікові обмеження: наприклад, «потрібна молода людина до 35–40 років». Це породжує відмови людям старше 40–45 років. Звіти свідчать, що в Україні дискримінація за віком поширена: так, 19% опитаних українців розповіли, що під час пошуку роботи рекрутери не готові співпрацювати з кандидатами старшими за 40 років. Інше дослідження показало, що 67% жінок та 69% чоловіків віком 50+ стикалися з ейджизмом при працевлаштуванні.

В українському суспільстві проблема ейджизму посилюється додатковими чинниками — війною та масовою еміграцією. Відтік кваліфікованих працівників за кордон призводить до скорочення робочої сили всередині країни. У такій ситуації дискримінація за віком стає ще більш абсурдною: економіка потребує досвідчених кадрів, але роботодавці свідомо відмовляють кандидатам 35+ лише через їхній вік.

Сьогодні в Україні проживає понад 9 мільйонів людей старшого працездатного віку, переважно жінок. Для цієї категорії населення держава вже почала розробляти «стратегію активного довголіття» — програму, яка має допомогти людям залишатися соціально та економічно активними. Йдеться не лише про підтримку здоров’я, а й про створення умов для продовження професійної діяльності.

Законодавчі зміни також покликані зменшити прояви вікової дискримінації. З 8 січня 2022 року в Україні заборонено зазначати вік кандидатів у вакансіях. За порушення цієї норми передбачено штраф у розмірі 65 тисяч гривень. Це важливий крок уперед, адже роботодавцям стало складніше відкрито обмежувати кандидатів за віком.

Втім, формальна заборона — не панацея. Адже зміна тексту вакансій не вирішує головної проблеми: упередженого ставлення роботодавців і суспільства до кандидатів 35+. Лише подолання цих стереотипів здатне реально забезпечити рівні можливості на ринку праці для всіх вікових груп.

‍Історії людей, які особисто стикнулись з ейджизмом (відкриті публікації з Лінкедін)

Надкваліфікація або проблема «занадто кваліфікованих»

Надкваліфікація зазвичай виникає через невідповідність між освітою або досвідом людини та вимогами посади. Кандидати з надлишковими навичками часто отримують відмову «на перспективу»: роботодавці побоюються, що такі працівники швидко підуть або втратять інтерес. Дослідження показують, що перевищення вимог за освітою до кандидата може сприйматися по-різному залежно від статі: надкваліфікованих чоловіків частіше ігнорують у працевлаштуванні, ніж жінок з такими ж самими показниками.

Точних статистичних даних по Україні немає, але в ЄС рівень надкваліфікації перевищував 20% робочої сили. Це означає, що кожен п’ятий європеєць за освітою «переростає» свою роботу. В Україні війна і економічні кризи посилюють цю проблему: багато фахівців працюють на нижчих посадах через брак відповідних вакансій. Надмірна кваліфікація веде до демотивації та еміграції талантів: втрати робочої сили і досвідчених працівників також є негативним ефектом для економіки.

Сексизм і гендерна нерівність у праці

Сексизм проявляється в упередженому ставленні до жінок або чоловіків. На роботі це може означати відмови кандидаткам через стать чи сімейний статус. Приклад із реалій: відома вакансія формулювалася так: «Потрібна дівчина з гарною зовнішністю до 25 років» – така вимога порушує закон і є сексизмом і ейджизмом одночасно. У 2022 році в Україні посилили заборони: відтепер роботодавці не мають права вказувати в оголошеннях стать, вік чи інші дискримінаційні ознаки.

Насправді ж дискримінація за статтю продовжує впливати на долі працівників. Жінкам після декрету складніше повернутися в робочу силу – їм часто відмовляють з натяком «ви ж з дитиною». Навпаки, чоловіків із сім’єю вважають надійнішими працівниками. Також трапляються випадки харасменту на співбесідах.

Цифрові дані підтверджують гендерну нерівність: жінки в Україні в середньому заробляють на 18–20% менше, ніж чоловіки. Часто причиною є сегрегація ринку праці: чоловіки частіше обіймають керівні посади, а жінки – позиції у традиційно менш оплачуваних сферах. Соціальні стереотипи уповільнюють економічний розвиток і ускладнюють долю працівниць.

Як це впливає на економіку?

Дискримінація за віком, кваліфікацією чи статтю знижує ефективність ринку праці і гальмує економічне зростання. Ейджизм призводить до марнування досвіду літніх працівників і виникнення кадрового дефіциту. Надкваліфікація веде до неефективного розподілу кадрів: замість розвитку економіки ми маємо постійні втрати часу і мотивації працівників. Сексизм та гендерна нерівність забирають у держави кілька відсотків ВВП щорічно, оскільки частина потенційної робочої сили недооцінена або не задіяна.

Можливі шляхи вирішення

Законодавчі ініціативи. Україна має нормативні акти протидії дискримінації. Найважливіший крок — зміни 2022 року в законі «Про рекламу»: у вакансіях заборонено вказувати вік, стать, релігію та інші дискримінаційні ознаки, порушників штрафують. Також ухвалено Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці до 2030 року. Дотримання цих норм поки контролюють державні органи.

Корпоративні практики. Бізнес може розробити внутрішні політики рівних можливостей: анонімні резюме, аудит зарплат за гендером, тренінги з подолання упереджень, програми наставництва, гнучкий графік та адаптація робочих місць для старших працівників. Перекваліфікація персоналу та перерозподіл обов’язків допомагають зменшити напругу на ринку праці.

Суспільні ініціативи. Усунення дискримінації потребує зрушення громадських стереотипів. Важливо розвивати освітні кампанії та інформаційні проєкти, що популяризують ідею однакових прав на роботу незалежно від статі чи віку. Платформи для повернення ветеранів або внутрішньо переміщених осіб на робочі місця можуть включати профорієнтацію та навчання.

Інклюзивний ринок праці – це не лише соціальна справедливість, але й ефективний механізм економічного зростання. Подолання вікових та гендерних стереотипів, а також ефективне використання кваліфікації працівників, розширює базу талановитих кадрів і підвищує конкурентоспроможність бізнесу. Для України, яка відновлює економіку після війни, вирішення цих проблем має стати пріоритетом.

Синергія законодавчих змін, корпоративної відповідальності та громадської підтримки допоможе побудувати ринок праці, у якому кожен працівник отримує можливість працювати за покликанням і гідно заробляти, незалежно від віку, статі чи освітнього рівня.