Втратити роботу і знайти себе в UGC

Діано, з чого почався твій карʼєрний шлях як UGC? Чому обрала цей формат? І як давно знімаєшся для брендів?

Все почалось доволі просто — через війну і переїзд в нове місто я втратила попередню роботу, тому мені потрібно було опановувати нову, що важливо, цікаву для мене і в перспективі достойно оплачувану діяльність. Проаналізувавши, зрозуміла, що мені було цікаво знімати контент, але спочатку я хотіла залишатися “за кадром”. Мені подобалось створювати візуальну картинку, шукати світло, композицію, тестувати монтаж. Це не щось складне, як айті, наприклад — тут можна швидко навчитися, якщо дійсно цікаво. А мені було.

З часом бренди почали писати і пропонувати співпрацю. Я знімала різні події, бекстейджі кампейнів, особисті зйомки.  І якось поступово я сама відчула, що хочу бути частиною кадру, додавати більше особистого, більше живого. Так усе й закрутилось. Зараз я регулярно знімаю для брендів і кайфую від процесу — це завжди щось нове.

Чи проходила ти якесь навчання по зйомках?

Найпершими проходила кілька курсів із мобільної зйомки та монтажу. Потім були консультації по UGC і консультація зі стилістом. Я хотіла працювати з брендами одягу, для цього потрібно мати смак і відчуття стилю.

Але найбільше дала практика — зйомка щодня, аналіз реакцій аудиторії, робота з клієнтами.

І, звісно, потрібно постійно тренувати надивленість — в цьому дуже допоможе переглянути на кого ти підписаний.

UGC чи контент мейкерка? Якою ти себе більше бачиш та презентуєш?

Швидше контент мейкерка (або креатор), бо я створюю не тільки UGC. UGC — це лише один з форматів, у якому я працюю, але загалом я люблю вигадувати ідеї, будувати візуальну історію, адаптувати стиль під бренд. Мені подобається творити контент під різні задачі — від нативної реклами до естетичних відео без слів. Тому я більше про підхід і креатив, ніж про один конкретний формат.

Чи бачиш ти відмінності в українському та закордонному UGC?

Так, бачу. Закордонний UGC зазвичай виглядає більш живим і справжнім — він часто викликає емоцію, і креатор там відчувається як особистість, а не просто «обличчя для реклами». У нас же контент часто виглядає більш постановочно: багато кадрів, зайвий пафос, іноді ніби намагаються зробити “як в рекламі”, а не “як у житті”. Мені ближчий перший варіант — чесний, емоційний. Але класно, що з часом українські бренди теж починають шукати цей більш щирий, «людський» підхід. 

Чи працювала ти по бартеру? Як відносишся до нього?

Так, працювала. На початку — це був чудовий спосіб здобути досвід і портфоліо. Зараз практично не погоджуюсь на бартер, але іноді роблю винятки, якщо продукт мені дійсно подобається або я хочу підтримати молодий український бренд.

Чи були в тебе конфліктні ситуації з клієнтами? Як виходила з них?

Чесно — ні, ніколи не було. Я завжди стараюся одразу максимально чітко зрозуміти, що потрібно бренду, щоб уникнути непорозумінь. Відкрите спілкування і повага до обох сторін дуже допомагають — і поки все працює саме так. Бувало, коли замовник просив внести деякі правки — я завжди відкрита до зворотного звʼязку, але зберігаю кордони: не переробляю 10 разів безкоштовно. Головне — спілкування з повагою.

Коли кажуть “UGC – це легко і можна багато заробити просто маючи телефон” – ти погоджуєшся з цим чи заперечуєш?

З однієї сторони заперечую. Телефон — це лише інструмент. А от креативність, вміння чути бренд, розуміти тренди, знімати, монтувати, працювати з емоціями — це вже навички, які потребують досвіду. UGC — це не просто «натиснути на REC», це створити щось, що викликає довіру і діє.

З іншої сторони, обʼєктивно, це не так складно,  як, скажімо,  бути лікарем, будівельником чи навіть кондитером. Я працювала на різних роботах: була як раз кондитером, вчителем — тож маю з чим порівнювати. І, чесно кажучи, UGC здається мені легшим не лише фізично, а й емоційно. Плюс, він може приносити значно більший дохід.

Саме тому ця сфера зараз така популярна — багато хто бачить у ній можливість вирватися з рутини, реалізувати себе творчо і мати гідний заробіток. Але водночас — не варто забувати, що й тут є конкуренція, дедлайни і постійна потреба бути “на хвилі”.

Чи можна назвати UGC контентом відео, які зняті на камеру, з гарним освітленням та монтажем? Чи це більше про тип відео “як в телеграм кружечок подрузі”?

UGC буває різним. І “кружечок подрузі” може продавати не гірше, ніж красиво знятий кадр із софтбоксом. Все залежить від задачі. Головне — щоб було щиро, по-людськи. 

Інколи бренди просять знімати на телефон, інколи ж — тільки на камеру.

Я, наприклад, переважно знімаю на камеру. Але намагаюся передати ту саму «трушність», як з телефону. Мені важливо, щоб це не виглядало, як кадр з кіно — а щоб залишалося живим, справжнім, ближчим до глядача. І мені здається, саме це поєднання — автентичності та якісної картинки — зараз працює найкраще.

Чи плануєш ти робити навчання|курси для бажаючих почати знімати UGC контент?

Мені часто пишуть із таким запитом, і я вже навіть обмірковувала формат, який був би не просто інформативним, а й надихаючим. Хочу ділитися не лише технікою, а й любовʼю до цього формату — бо для мене UGC це не про “тренд”, а про емоцію, контакт і справжність. Але водночас я дуже люблю сам процес створення — знімати, монтувати, думати над ідеями, а не навчати. Розумію, скільки часу і енергії потрібно, щоб зробити якісний курс, тому поки поставила цю ідею “на паузу”. Але не відкидаю її повністю — можливо, колись дозрію.

3 поради, для тих, хто тільки починає зйомки для брендів

1.Будь собою. Не намагайся бути як «ідеальні дівчата з інсти». Я на початку робила цю помилку — навіть стиль одягу змінила на більш елегантний, бо думала, що так «треба». Але саме ті відео брендам не заходили. Зате коли я почала знімати некомерційні ролики (свої розпаковки з аліка) де була справжня я — щира, жива, без намагання подобатися — от вони якраз і залітали. 

2. Думай не про себе, а про глядача. Перед тим як натиснути “REC”, задай собі питання: що я хочу, щоб люди відчули, коли подивляться це відео? Сфокусуйся на емоції, а не лише на продукті.

3. Не чекайте ідеального моменту. Почніть з того, що маєте. Удосконалення приходить у процесі. Памʼятаю, як довго не могла подолати страх водити авто. І моя інструктора сказала: «Ти боїшся їздити, бо, думаєш, що ти поганий водій. Очевидно, так і є, ти поганий водій, бо ти не їздиш! То їдь і ставай хорошим водієм».

Інстаграм Діани