Євгенія Прорвіна: як перетворити хобі на професію через блог?

Женю, скільки часу ви вже ведете свій блог на професійному рівні і з чого все почалось?

Мені важко назвати точний момент, коли блог став професійним, але можу чітко згадати, з чого все почалося.
Мій перший «серйозний» блог, який я хотіла монетизувати, я створила ще у 2017 році. Тоді я активно подорожувала й шалено любила фотографуватися, обробляти знімки та ділитися ними з іншими. Цей блог був повністю тревел-напрямку й орієнтований на міжнародну аудиторію, тому я вела його англійською. Вже тоді я знала, що хочу не лише ділитися фото, а й будувати аудиторію, здобути медійність і зрештою монетизувати блог. Але, чесно кажучи, окрім гарних фото я тоді мало що вміла. Як зацікавити підписників, утримати їхню увагу — я ще не знала. Тому перші спроби, можна сказати, закінчились провалом.

Згодом я зробила другу спробу — почала вести Instagram блог уже більше в стилі лайфстайл. Але й там відчувала, що не можу «зачепити» так, як хотіла. Певний час це навіть здавалося мені тупиком.

Усе змінилося у 2020 році, коли я відкрила для себе TikTok. Саме тоді я зрозуміла, що, можливо, відео — це моя сильніша сторона, ніж фото. У відео я могла передати свої думки, емоції й атмосферу зовсім по-іншому, і це відгукнулося людям. Я почала знімати короткі ролики про подорожі, стиль, фотографію — і буквально за кілька місяців зібрала десятки тисяч підписників. Для мене це було величезним проривом, адже в Instagram на таку кількість підписників я могла б працювати роками.

Мій блог у TikTok, навіть маючи хороші перегляди та 50–60 тисяч підписників, довго залишався «нерекламним». Він був про все й одразу, тому бренди не бачили в ньому місця для співпраці.

Перелом стався наприкінці 2022 року.

Я вирішила оновити гардероб, купила кілька речей у масмаркеті й записала з ними відео. Паралельно з’явилася ідея показати свою «еволюцію стилю». Саме тоді я вперше взяла конкретну тему — одяг — і почала її розвивати. Цей контент швидко набирав перегляди, мене почали помічати бренди, і блог нарешті почав приносити дохід.

Тож професійний рівень для мене стартував приблизно два з половиною роки тому, хоча перші спроби робила ще з 2017-го. Виходить, мені знадобилося понад п’ять років, щоб пройти шлях із численних помилок і невдалих експериментів до стабільного й монетизованого блогу.

Які були найбільші виклики на початку створення блогу? Чи було це для вас виходом з зони комфорту?

Найбільший виклик для мене тоді був у тому, що подумають знайомі та одногрупники, адже я ще навчалася в університеті. Переживання, звісно, були, але страху як такого не було. У моменти сумнівів я завжди ставила собі запитання: чи справді думка інших важливіша за мою самореалізацію? І відповідь завжди була «ні». Це допомагало швидко позбутися хвилювань.

Тому для мене блогінг не був різким виходом із зони комфорту. Я просто щиро любила сам процес: спочатку фотографувати, а згодом і знімати відео.

Як приходять ідеї для контенту? Що вас надихає?

Усі ідеї для контенту я беру з життя.

У блозі я розповідаю про власні події, інсайти, переживання — рідко торкаюся хайпових тем чи чогось, що мене особисто не стосується. Моє головне натхнення — щоденні процеси: подорожі, покупки, спілкування з людьми, стосунки з чоловіком, нові обставини. Наприклад, зараз у нас тимчасово живе песик — і це теж одразу стало ідеєю для контенту.

Життя постійно підкидає сюжети, потрібно лише їх помічати. Звісно, іноді я надихаюся й іншими креаторами: можу побачити чиєсь відео й адаптувати ідею під себе. Але основу мого контенту завжди формує власний досвід.

Скільки часу у вас займає на фінальну версію одного відео (ідея, зйомка, монтаж тощо)?

Це насправді дуже складно, бо процес завжди різний. Іноді ідея приходить миттєво, і тоді все знімається й монтується досить швидко. А буває навпаки — довго шукаю правильні слова, пишу сценарій, думаю над формулюваннями.

У середньому навіть найпростіше відео займає щонайменше півтори години. Якщо ж воно складніше, то можу працювати над ним кілька годин або навіть цілий день. Найважче — це саме придумати сценарій і сильний початок ролика, адже зараз здивувати аудиторію стає дедалі складніше.

Тому мій часовий діапазон виглядає так: від півтори години — і до «нескінченності», якщо відео вимагає більше уваги.

Ви жінка, яка не боїться ламати стереотипи. А ще ви доволі відкрита у блозі і часто  транслюєте свої думки та переконання аудиторії. Як наважитись до такої відкритості і чи не стримувала вас думка про хейт?

Тут все дуже просто: я наважилася на відкритість, коли зрозуміла, що саме це цікаво людям. Якщо я хочу розвивати лайфстайл-блог і будувати медійність, то маю бути готова ділитися своїми думками й переконаннями, навіть якщо вони комусь не подобаються. Це нормально.

Я переконалася, що блоги, де не видно особистості автора, рідко утримують увагу. У перші роки в мене не виходило саме тому, що був лише красивий візуал, але без глибшого сенсу. Коли ж я почала ділитися власними поглядами, в блозі з’явився справжній конект з аудиторією — живий і щирий діалог.

Хейту я не боялася. У такі моменти завжди питаю себе: чи справді думка сторонніх важливіша за мій розвиток і здійснення мрій? Відповідь очевидна — ні.

Любов до подорожей була завжди чи це сталось більше з розвитком блогу і відчуттям певної свободи? 

Любов до подорожей у мене з’явилася ще до блогерства — у 2014 році, коли я поїхала у свою першу свідому поїздку: навчальну подорож до Польщі та Берліна. Мені було 20, і цей досвід настільки мене захопив, що подорожі стали одним із головних пріоритетів у житті.

Це сталося ще задовго до того, як я завела Instagram. А вже коли почала розвивати блог, мотивації подорожувати стало ще більше, адже з’явилося бажання ділитися цими моментами з аудиторією.

Яка країна чи місто стали для вас справжнім відкриттям і чому?

Я вам, чесно скажу, ніяка. Я насправді рідко буваю здивована під час подорожей, бо завжди ретельно готуюся: знаю, куди їду, що планую побачити, чого очікувати, які будуть плюси й мінуси. Для мене підготовка — одна з улюблених частин подорожі. Здивувати чимось мене справді важко :)

Якщо говорити про улюблені напрямки, які закарбувалися в пам’яті: США — наша весільна подорож і перша поїздка в цю країну, яку ми довго мріяли відвідати; Індонезія — декілька островів, які я вважаю одними з найкрасивіших у світі; Ісландія — як літня, так і зимова; Італія — найкрасивіша країна континентальної Європи; Танзанія з сафарі, Південна Африка — екзотика й унікальні пейзажі; і Перу, де я нещодавно побувала, теж залишила сильні емоції.

Женю, ваш блог – це гармонійне поєднання краси, подорожей та стилю. Як ви працюєте над образами? Чи є у вас стиліст? 

Довгий час я працювала над образами самостійно, користуючись Pinterest та збереженими ідеями в Instagram. Самостійно підбирала луки, комбінувала речі, що було доволі складно.

З березня цього року я почала працювати зі стилістом. Наприклад, у подорожах до Португалії та Перу стиліст допомагав мені створювати образи. Мені це настільки сподобалося, що точно буду продовжувати співпрацю.

Для мене завжди було головним питання: що купити, як скласти образ і як його носити в подорожах. Тепер стиліст допомагає все скласти, розписати образи, порадити, що докупити — а докупляти багато не треба, бо у мене вже є гардероб. Все стає набагато простіше й ефективніше.

Стиліст — це реально супер і я всім рекомендую.

Чи є у вас звичка або ритуал, які допомагають вам залишатися продуктивною і в гармонії з собою? Адже дивлячись на вас і ваші відео – це суцільна краса, натхнення і мотивація 

На жаль, у мене немає сталого ритуалу для гармонії з собою, хоча я дуже хотіла б його знайти. Особливо зараз, коли завдань дуже багато, а я сама надзвичайно тривожна й живемо у нестабільні часи. Я зараз у пошуках такого інструменту, який допомагав би мені і підтримував продуктивність.

Щодо продуктивності в мене працює ось такий підхід: коли мені зовсім нічого не хочеться робити, я нагадую собі, що момент, коли я захочу щось робити, не настане сам собою. Тому просто починаю — і далі йде значно легше. Почати завжди найскладніше, але саме переступити цей перший крок — найефективніше.

Нещодавно у вас була рекламна інтеграція з Yves Saint Laurent, які емоції у вас викликало повідомлення з офером і чи є секрет, аби досягнути такої успішності в блозі?

Секрету тут немає: потрібно робити контент, який відгукується вам і аудиторії. Це два ключові моменти. Контент має подобатися вам, щоб ви могли створювати його довгий час, і бути цікавим чи корисним для вашої аудиторії.

Я люблю знімати не лише про подорожі, а й про красу, зовнішність, косметологічні процедури, макіяж. Саме тому косметичні бренди можуть зацікавитися плейсментом у моєму блозі: вони знають, що моїм підписникам це цікаво.

Щодо першої великої інтеграції, це було з українським представництвом Yves Saint Laurent Beauty. Я була здивована і дуже щаслива, бо це вже певний рівень. Хоча я рідко пишаюся собою, після цієї інтеграції відчула гордість. Але для мене цінними є всі співпраці — і великі, як Сен-Лоран, і локальні українські бренди. Важливою є довіра кожного бренду, бо блогерів багато, а коли обирають саме мене, це неймовірно приємно. Тому я завжди намагаюся викладатися на максимум.

Чи бачите ви себе блогеркою через 5-10 років?

Так, бачу.

Тривалий час я була блогером, який лише вклав у свій блог, а не заробляв на ньому. У перші роки я просто викладала відео з подорожей, про одяг, косметику чи моменти з життя — не очікуючи фідбеку чи рекламних пропозицій.

Колись я чула думку: оберіть професію свого життя, виходячи з того, чим ви б хотіли займатися, якби гроші не мали значення. І вести блог, викладати відео з подорожей, викладати відео про одяг, косметику, якісь історія життя— я готова робити це все життя, бо це цікаво.

Можливо, формат змінюватиметься: інший тип контенту, частіше або рідше моя присутність у блозі. Але однозначно бачу себе в блогінгу через 5, 10 чи 20 років, тому що це справді моє.